Недавня публічна заява газовидобувників про початок стагнації виробництва в приватному секторі є логічним наслідком, про який бізнес говорить вже другий рік поспіль.

Видобуток не може рости тільки завдяки політичним заявам. Якщо відсутній комерційний інтерес брати ризики і бурити свердловини - необхідні інвестиції не прийдуть в розвиток нових і вже існуючих проектів. На моє переконання, про це свідчать, зокрема, дві очевидні речі.

Перша - зниження видобутку приватними газодобувачами. У поточному році очікується лише інертний зростання - на рівні 7% (до 4.1 млрд.м.куб), що вдвічі повільніше, ніж рік тому, і в п'ять разів нижче темпів 2014 року. За даними профільної асоціації газовидобувників, в наступному році будуть здобуті, в кращому випадку, ті ж обсяги (зростання 0%), що, до речі, нижче ніж закладені в бюджет оптимістичні параметри при плануванні надходжень від сплати ренти на 2017 рік. Зрозуміло, що при збереженні такого тренда всі розмови про заміщення імпорту і виході на рівень самозабезпечення України газом у 2020 році будуть все більш сприйматися виключно як балаканина.

Другий очевидний фактор - надвисоке податкове навантаження на галузь країни, яка ставить собі за мету позбутися від імпортної залежності і підвищити видобуток на 35% до 27 млрд.куб.м. Очевидно, Україні не вистачає власних інвестиційних ресурсів, тоді як боротьбу за міжнародні інвестиції вона впевнено програє - зокрема, середній рівень оподаткування ресурсними податками в Європі становить 12% (на дохід), тоді як в Україні - 29.5%.

Через двократне підвищення податків і перипетій на ринку в минулому році - зокрема, заборони на реалізацію газу промисловості і багаторазове підвищення вимог до формування страхового запасу газу в підземних сховищах - з вітчизняного видобутку пішли майже всі іноземні інвестори (американці, канадці, поляки) . Переконати їх у зворотному сьогодні досить важко, особливо на тлі сталих низьких цін на газ і компрометуючої уряд ситуації навколо Юзівської площі.

З огляду на зазначене та беручи за необхідність збереження доходної частини держбюджету на 2017 рік для реалізації соціальних програм уряду, видобувники пропонують прислухатися до компромісного варіанту - підвищити інвестиційну привабливість сектора за рахунок зниження податкового навантаження до середньоєвропейського значення саме на нові інвестиції.

Компанії пропонують використовувати канадську модель - ввести з наступного року єдину стимулюючу 12% ставку ренти виключно для природного газу, який буде видобуватися з м'яких меблів і килимів яких почнеться після 1 січня 2017 року, зберігши діючий рівень оподаткування для діючих об'єктів. Такий сценарій повинен дозволити залучити необхідний обсяг нових інвестицій ($ 1 млрд) для необхідного приросту виробництва, одночасно гарантуючи податкові надходження в 2017 році і стійке зростання в подальшому.

Час тверезо і без популізму оцінити ситуацію і задіяти конкретні заходи назустріч галузі, яка виступає потужним мультиплікатором в економіці і виступає найбільшим платником податків.